Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Дмитро ЛАЗУТКIН

Дмитро ЛАЗУТКIН

***

пісок і літо дощі та райдуги
цілунки легко стають укусами
наскрізний струм у потоках патоки...
твоя порядність така спокуслива

не я ловлю тополині пестощі
не я життя вимірюю курсами

(чиїсь конспекти і зайві ревнощі)

твоя порядність така спокуслива

твоя відсутність така заплутана
твої приходи такі наповнені
ти недочута ти переслухана
ти божевільна ти некерована

усе твоє — що я мушу вивчити
усе твоє — що я хочу відати
титититититититититити
тититититититити — ти

(а раптом щось би тобі не личило —
то наведи вже курсив і видали)

твої симптоми твої діагнози
fаshion tv і серце Ісусове...
температура
високі градуси —
твоя порядність така спокуслива

нічна теорія східні практики
вино з гурзуфу вітер з атлантики
так дивно бути з тобою поряд
коли свобода — найвищий поверх...

ти відчиняєш
прозорі двері
ти розчиняєшся
в атмосфері —

ти божевільна ти некерована
і недочута і переслухана...
твоя відсутність — така заплутана
твоя присутність — така наповнена


***

дівчинко ти пахнеш конваліями дівчинко я пахну тобою
світ переминається — з ноги на ногу — непевний цей світ
можна вірити можна не вірити але з такою любов’ю
краще літати аніж переривати політ

це — відчуття безпеки, це — тонкі капіляри
які я виводжу в тобі своїм язиком
ходять вечірнім містом наші примари
ніби гортають давній фотоальбом

всі ці світлини всі ці дивні обличчя
всі ці листи які написав наперед…
я кілька разів дізнавався — що таке відчай
пив з ним на брудершафт бідкався тет-а-тет

знаєш, ти поряд — і я забираю слова, віддаю їх —
так, задарма — нехай вигинається мить…
наші прощання — мережать бентежать лютують…
наше сонце на кінчиках пальців бринить

можна вірити можна не вірити але з такою любов’ю
солодко перетинаються — видих і вдих…
дівчинко ти пахнеш конваліями дівчинко я пахну тобою
шкіра тремтить від дотику пальців твоїх

***

вигадати новий засіб пересування
дозволити собі кохати так як хочеш
зім”яти і визволити
проковтнути і захлинутися…
зірки на твоїх плечах
зірки на твоїх стегнах
вони закипають
я хочу бути твоїм всім
твоєю кров”ю і твоїми легенями
твоїм видихом і твоїми розчахнутими аортами
не вибачай мені нічого
навіть дрібниць не вибачай
спали мене виснаж розітри в порошок розмаж по яснах
зловживи мною
космос наш
DJ – Джедай
i wonna be your dog
мяу

 

****

між нами вода і відсутність мостів —
ніщо не завадить ковтати тумани

і ніби усе чого дійсно хотів —
стрибати у подих південних вітрів
де небо і дно — два великі екрани

дві пари очей в коридорах нічних
дві хтиві змії під футболкою літа…
я майже торкаюся теплих твоїх
уявлень про сни поза межами світла

ти м’ясо моє і кохання — моє
і риби мої і мій час на зап’ясті…
і щастя не тямлячи де воно є
купається в щасті

***

харчуючись підніжним кормом
у забутті немов у келії
шукаєш ідеальну форму
вишіптуєш свої артерії

кому клітини кому висівки —
принади можуть стати вадами
а ти уперто робиш висновки...
вода стікає брили падають

змивай зі стін усі малюнки
щоб не залишилося сліду
я вдосконалив розрахунки
я піраміда піраміда

а ніч як завжди — сяє біситься
та зневажаючи прикмети
я розтинаю світло місяця
я почуваюся ракетою

слова що пахнуть полуницями
і руки що ростуть відкритими...
я всі зірки —
зберу криницями
і зранку питиму


****

розвідні мости відкриті канали
провидіння завжди веде наосліп
я тебе не питав але ти сказала:
ти така ж падлюка як всі дорослі

розповзалося сонце мов код да вінчі
закипала кава у хіросімі
нас попереджали — ви геть не вічні —
переважно щури принагідно свині

і на картах місцевості — білі плями
та в оличчя світло — м’яке хвилясте...

хто закриє очі твої руками
коли серце стрибає до ніг балластом?

але дим без вогню мов нектар для вдиху
та не треба вважати що все так просто
якщо вихід є ми знайдемо вихiд —
ми такі ж падлюки як всі дорослі

***

весна розправляє наповнені русла
нікому не скаже всю правду рибалка
як дивиться майже ковтаючи усміх
розрубана мов оселедець русалка

і слід угорі проростає повільно
мов зміст лише ледве знайомої мови
допоки по хмарах блукають всесильні
набиті травою священні корови

і ніби життя зависає на нитці
так тоскно і тонко що навіть не рветься
і слухає час із цікавістю вбивці
як дихає Бог між ударами серця

***

подаруй мені чашку — я питиму з неї
прочитай мене вголос пусти по ріці
на червоні гачки настромляти лілеї
щоб стискати їх разом з гачками в руці

божевілля таке ніби скоро світанок
і керманич заснув і кінець кораблю...
розчави ці недопалки мов наостанок...
я твоя попільничка я тебе люблю

констатація фактів прихід самогубця
п’яні хмари — роздмухані вітром плащі
і бешкетні серця — вилітають і б’ються
на асфальті — як мокрі футбольні м’ячі

РІЗНОВИДИ ЗВ’ЯЗКУ

знімати густе павутиння з електричного дроту
наливати молоко в непрозору склянку
слухати як між гудками
в телефоні шумить вітер
і відстань між нами збільшується
і прогинається густа трава

звичайні речі буденні речі
дрібні послуги затерті монети
дитячі очі дорослі ревнощі
централізація статевих ознак

ти відходиш але не минаєш

і коли з’являється голос
з’являється ще щось більш важливе
можливо найважливіше

повільне дихання і нервове дихання

мир вам
прокушені коханням вуста
мир вам
вечірні автомобілі
що пережили чергову бензинову кризу
мир вам
продавці святої води
мир вам
мурахи які переповзли літо і не захлинулися

хазяїн курить кальян навіть коли спить
“в принципі все просто
ніхто нікому не належить
немає ніякого хазяїна”
говорить він і продовжує спати

густий дим прилипає до підборіддя
затяжна злива переповнює кратери
потяги розгойдують меридіани
рухи доводять любов до кипіння
жінки ніколи не бувають безгрішними
навіть дуже маленькі


МЕДИТАЦІЯ ПІД МУЗИКУ

Грала етнічна музика, вона була чорна.
По телевізору рекламували снід.
Саме у цей час за півзабутим номером
Мене знайшов спайдермен Леонід.

Не те щоб у нас було багато спільного —
Гадаю, що навпаки.
Але він сказав — я шукаю такого ж як сам — сильного.
Це будеш ти.

Бо нестерпно важко останнім часом
Самотужки боротися зі світовим злом.
Щовечора зводити рахунки з черговим фантомасом,
Щоночі битись до смерті з Віртуальним Козлом.

А ще є баяни, тромбони, волторни,
Жінки, що просвердлюють шлях в татарстан.
Навіть твоя музика, вибач, занадто чорна,
Може ти наркоман?

Знаєш, кидай цей спосіб життя і звички погані
Вони потрібні тобі як дівчині з парку — весло,
Коли до неї лізуть мужчини п’яні
З розпитуваннями про рідне село.

Тож — казав ангел — немає в житті нічого більш необхідного
Ніж боротися разом за майбутні — найкращі світи...

Я випив, розчулений, дві пігулки снодійного.
Я не знав що відповісти.

***

вчителька вчила бути слухняним
квіти селилися на підвіконні
той хто не вірить — робить погано
мама казала гроші в бідоні

мавпи стрибають — як не стрибати?
книги читають тебе аж до крапки
море — азовське
гори — карпати
острів — зміїний...
чиї ми нащадки?

любиш — не любиш
а втім ти не бійся
метеорологи мов спекулянти...
чиста криниця рідне обійстя
чуєш пісні — це народні таланти

якщо збирають пляшки — то потрібно
пишуть в блокнот — то такі патріоти
золото вкрали
тримайся за срібло
разом як шпроти
за або проти

і словеса відлітають — наївні
і небеса пропонують блищати...
не переймайся
гори — зміїні
острів — азовський
море — карпати...

***

щось там собі вигадуєш
вітром дощі малюєш
очі закриєш — падаєш
слухаєш і не чуєш...

я тебе, знаєш, не силую
знаєш, роби що хочеш...
римою дієслівною
граюся серед ночі

***

ранковий дощ пахне піонерським табором
і фонтани не вимикають
і так мокро і радісно...

товстий шершень бовтається у калюжі
старий неврівноважений

я намагаюся розкурити зволожену сигарету
ти — під прозорим пластиковим навісом
дивишся вгору
і краплі зупиняються просто перед очима

***

так ніхто не кохав...
твій Сосюра збрехав
я кохав ще сильніше до скреготу ліктів
я спивав тебе горлом виціджував з трав
рахував тебе у маячні лейкоцитів

ти збиралася наче вода навесні
я проходив у гумових чоботях похєр...
я співав ці пісні
я писав ці пісні
ніби доказ останній на захист епохи

***

я скиглив коли ти проходила поруч
я злився коли ти уперто минала
я вибитий кегль
я розчавлений овоч...
сто тисяч людей на планеті вокзалу

але все одно
ти всебічно наскрізно
в мені поза мною у продажу квітів
ми ледве відчутні ми нібито різні...
ти стерла мене
навіть я тебе витер

і погляд римується з поглядом ледве
і не перебити і не перебути...
я падаю чуєш готовий хоч кеглем
хоч гравієм бути на твоїх маршрутах


***

переспавши з жінкою про яку мріяв
думаєш — що робити далі?
у які світи у які виміри
крутити педалі здавати медалі
як їй сказати про головне
чим її в безладі цьому втримати
коли листя засипає мене
гомінкими римами…
просто у простір робиться рух
і там де літають теплі цитати
хочеться не розтискаючи рук
з нею
під музику
засинати

***

Наталці Годунко

перші морози
і колючі дотики сніжинок з розставленими пальцями
котрі не можуть відмінити наближення до асфальту
що ніби злітна смуга знову підбирає їх і несе за вітром
жінка у якої все лише починається
каже – все скінчилося
мої стрибки зі стрічкою
мої вправи з м”ячем
моя художня гімнастика
і мої оргазми які доводили мене до сліз до ридань
невже це кінець .
та ні – відповідаю я -
оргазми точно ще будуть
і вона злиться загортаючись у ковдру
так ніби я недодав їй кілька балів головуючи у суддівській комісії
так ніби я не платив любов’ю за любов
старанно відповідаючи на її смски
і на вимоги її гнучкого тіла
зима – це сезонний ярмарок почуттів
зима – це віртуозні піруети віхоли
зима – це час заклеювати вікна
аби вберегтися від великого світу
де ніжність дорівнює смерті
а на дорогах ожеледиця
і падати легко

ПОВНІ ОЧІ

крізь відкриті вікна автомобіля
залітав тополиний пух і травневі комахи
на мить зависаючи у салоні
ніби чиїсь душі над рікою через яку перекинуто міст
і дерева на островах
спонукали дніпрову воду рухатися далі за течією
ти сиділа праворуч від мене в купальнику
і пісок осипався з ніг і плечей
ніби спомини ніби дні
ніби липкі останні ночі цієї весни
дзеркальні окуляри
відбивали світло – аби не було його забагато
і наша швидкість зростала
настільки що вже не було чутно слів
жодного
жодного
розтоплена карамелька поцілунку на засмаглому плечі
миттєво вихоплені погляди перехожих
все і так ясно –
вода у небі
небо у воді
і як не пручайся –
повні очі сонячних променів

***

ВАРІАЦІЇ

1.

їдуть машини ватра
в небі важкі квіти

ось вам велика правда

як би її вбити?

давить на плечі висне
кисню мені кисню
пісню мені пісню

так воно все тисне

вибий себе з глеку
ріж без жалю на живо...
ти не така далека
але ти неможлива

і навісне чекання
і цифрові німби...
свіже татуювання
свіже тому рідне

2.
спершу — лише предтечі
далі — розклад псується
ти вже збираєш речі
в лівій кишені — серце

ти вже виходиш з ліфту
ловиш свою маршрутку
ця катастрофа літа
може й не привид для смутку

може так ліпше і треба
світло безпечне як стронцій
ось воно моє небо
я тут працюю — сонцем

так от — звичайно просто
начебто з глини ліпиш
цей побутовий космос
цей безкінечний фініш

ти ж відчуваєш мабуть
наш термодатчик висне...
палить мене палить
кисню мені кисню...

***

коли знемагає електрика
що тобі cниться вночі?

маленька риба
естонська фонетика
журавлині ключі

ти п’янка немов революція
відчуваєш ніби все-все

у русі ти у русі я
так підхоплює
так — несе

і між нами не відстані — паприка
яка з неба летить мов сльота

час від часу ти мов та африка
час від часу ти мов не та

знахабніло до неба тикаю
небо в хмарах як макраме
я хапаю тебе — я дихаю
якщо хочеш — хапай мене


Дмитро ЛАЗУТКIН

Народився у 1978 році в Києві. Отримав освіту інженера-металурга і журналіста. Автор книг поезій — «Дахи» (Київ, Гопак, 2003), «Солодощі для плазунів» (Київ, Факт,2005), «Паприка грез» (Москва, НЛО, 2006), «набиті травою священні корови» (К. Смолоскип, 2006), «Бензин» (К, Факт, 2008).
Лауреат літературних премій «Смолоскип», «Гранослов», «Культреванш», «Літературний Олімп», «Русская премия».
Учасник багатьох міжнародних літературних фестивалів.
Друкувався в антологіях та часописах: «Метаморфози: 10 українських поетів останніх 10 років», «Сучасність», «Четвер», «Дві тонни», «ЛІТПОШТА», «Київська Русь»,«Потяг-76» (Україна), «Магнус Дукатус Поезіс» (Литва), «Red», «Akcent», «Tygel culture» (Польща), «Освобожденный Улисс», «Вавилон», «Воздух», «Континент», «Дети Ра», «Тритон», «Руський верлібр. Итоги века», «Самое выгодное занятие» (Росія), The Wolf(США), Videria (Бразилія) та ін.
Стипендіат програми Міністерства культури Польщі «Gaude Polonia» (2004).
Чемпіон України зі слему, переможець слемів видавництва «Смолоскип», фестивалю «Березневі коти». На міжнародному фестивалі «Порядок слів» у Мінську здобув титул Короля поетів.
Працював спортивним оглядачем на Олімпійських іграх у Пекіні і Ванкувері, ведучим програм «У світі єдиноборств», «ПроРегбі», «Чоловічий клуб» на Першому Національному телеканалі.
Володар чорного поясу з кемпо (1 дан). Майстер спорту з ушу-саньда.
Чемпіон України з козацького двобою. Бронзовий призер Кубка світу з кікбоксінгу і кікджитсу.

*
Нагору