Павло Тичина

НА СВІТАННЮ

(З кримського циклу)

Із води, із океана
там вона далеко вийшла.
І такеє в неї видно —
одірватися не можу.

Підняла вона коліно —
щоб на камінь стати вище.
І такеє в неї видно —
одірватися не можу.

Мову пісні Калевалі,
вітер в лоно їй повіяв,
зарожевив знизу перса,
почорнив оте, що видно.

І лягла вона розкрито,
головою десь за море.
В небо промені – коліна
божевільно ще дівочі.

І настала ніби тиша,
ніби злотне плюскотіня.
Зараз, зараз я побачу,
як рождатиметься сонце.

10 Х вранці.В Алупці. [1926]