Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Микола ВОРОНИЙ

ЕПІТАЛАМА

Завтра хай кохає той,
Хто ще не кохався;
Хто ж кохався вже, нехай
Той кохає й завтра.

Публій Флор

Людський вік — недовгий вік.
У вселюдському просторі
Лине в безвість чоловік,
Як галера в синім морі.

На галері тій — пісні,
Танці. жарти, сміховини…
Так ідуть за днями дні,
За хвилинами хвилини.

Ми пливем у далечінь
Таємничу і незнану;
Круг нас неба глибочінь
І безодня океану.

Але певно: час не жде.
Буря грізно загуде
І колись-таки над нами
Стоголосими громами!

І заходять буруни.
І закрутять чорториї —
Озоветься з глибини
Голос дужої стихії!

І з піднесеним чолом
У хвилині тій тривожній
Заспіваємо псалом
Ми стихії переможній.

Світовий коловорот
Всіх нас в обіг свій затягне …
Хай же тішиться Ерот,
П’є Психея, доки прагне!

Хай же грає в серці пал.
Як на морі хутровина!
Пийте, пийте свій фіал.
Поки ще не збігла піна!

Доки в серці є чуття.
Щоб кохатись і кохати.
Поспішайте від життя
Взяти все і все віддати!

Вільна спілка — вільний шлюб!
Бо нема без волі шлюбу.
“Будь же мій — мені ти люб!”
“Будь моя — кохаю любу”.

Шлюб закоханих істот —
Справжнє свято Гіменея!
Помічник у них — Ерот,
Помічницею — Психея.

Дзвін тимпанів, бренькіт лір
І гучні весільні хори…
Кров кипить, палає зір…
Хай же піняться амфори!

Хай же ллється з ґрона сік
Бурштиновий, виноградний…
Людський вік — недовгий вік,
Хоч недовгий, та принадний!

Хай на славу буде шлюб!
Хай бринять жагучі звуки,
Щоб шукали губи губ.
Щоб сплелись з руками руки.

Щоб злучилися в одно
Животворче, спільне — двоє…
Поки в чашах є вино,
Пийте жадібно… Еvoe!

ЧИ ЗУМІЄШ?

Чи зумієш ти кохати,
Щоб за все, про все забути.
Щоб усі зірвати пути,
Щоб усі зламати ґрати?
Чи зумієш ти літати.
Щоб зі мою разом бути?

Чи здолаєш ти в кохання
Всі скарби душі вложити.
Щоби знов перетвори ти
Їх вогнем свого страждання?
Чи здолаєш без вагання
Так і вмерти, як і жити?

Коли так, летімо разом
В неосяжні високості.
Вище, дужче… аж до млості!
Душі, збурені екстазом,
Як раби, не гнуться плазом —
На землі вони лиш гості.

В світовий процес творіння
Влиймо всі духовні сили.
Будьмо, як громові стріли:
Дві душі — одно горіння
Щоб згадали покоління,
Як жили ми, як любили.

 

 

*
Нагору