ЗОРЯНИСТИЙ СВІТ АНТОНІЇ ЦВІД

Невпинно, невідступно витворює свій таємничий світ Антонія Цвід. Важко знайти в українському слові таку цілеспрямовану і водночас відкриту всім вітрам ліричну натуру, як ця поетеса. Якось начеб непомітно, але стрімко і впевнено вийшла вона на вершину літературного Олімпу і посіла провідне місце серед яскравих літературних імен.

Здавалось би, все їй дається легко і просто. А насправді за природною невимушеністю її поетики стоїть важка і виснажлива інтелектуальна праця. Нічим іншим не можна пояснити цей феномен. Майже всі книжки Антонії Цвід засвідчують її невпинне творче зростання. Поетеса добре відома в Україні. Її оригінальний стиль визнає й вимоглива модерна Європа. Відчуття об’ємності, просторово-історичної перспективи, органічна поєднаність земних турбот і космічних світовідчувань були і залишаються визначальними у всій творчості Антонії Цвід. Так і хочеться сказати, що поетеса вже сягнула свого апогею. Проте це астрономічне словечко аж ніяк не властиве для цього справді безкінечного поетичного Всесвіту Антонії Цвід, який живе, клекоче, переливається всіма барвами і голосами:

Світоправче мій, ти неси добрії віс-ти!
Слово вкраїнське у сві-ти відпус-ти.
Мова твоя – міріади Тебе, заки існуєш Ти!
Подув миті, подив каганця, заскоченого опівночі.
Поділ Верху і Споду. Зісподу серця мене відчуєш.

Але що ті далекі світи – без колискової нашої Землі?! І вже ми відчуваємо, що рідна планета – не якась там піщинка у галактиках. І вже єднаються небесне і земне. І перед нами нестримно, навально розкручується велетенська спіраль апокаліптичного смерчу, як у цій мініатюрі:

Крутить смерч
смертельні петлі віражів.
Ампутованим деревам (пням)
сверблять вершки.
На тинах – як місяці –
стримлять горшки…
Смерч.
Старого міста кошик
спорожнів.

Хто не читав ще цієї різнопланової книжки Антонії Цвід, той може подумати, що в ній переважають лиш такі зоряно-філософські, неосяжні категорії. Але ж ні! Це тільки один аспект багатовимірної творчості всебічно обдарованої поетеси. Як і перша її ластівка, це найповніше видання густо заселене живими, яскраво окресленими, художньо переконливими образами наших сучасників, будівничих вільної держави, героїв Майдану, фронтовиків жорстокої гібридної війни. Він достоту зорянистий – світ Антонії Цвід. Зоряниста і вона у цьому світі.

Тридцять років тому в тій першій книжці поетеси до болю зворушили мене сповнені молодечого максималізму ось такі промовисті рядки: «Не пишуть вірші, відривають від серця, коли щемить». Видно з усього, що це поетичне кредо Антонії залишається незмінним і сьогодні. Тож одірвися від земних турбот, читачу! Тебе кличе у високі сфери Антонія Цвід. Чарівниця. Вона така українська і така вселенська. Вона така історична і така сучасна. Вона така загадкова і така зрозуміла. Вона така мінлива, як сама Поезія… Віриться: рано чи пізно заслужені лаври увінчають античний профіль Антонії.

Петро ПЕРЕБИЙНІС,
лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.