Микола ТОМЕНКО
ТЕОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОХАННЯ

Романтичній, таємничій та незбагненній душі української жінки присвячую

І. УКРАЇНСЬКЕ КОХАННЯ В ПОШУКАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ МРІЇ

4. СИМВОЛІКА І МОВА УКРАЇНСЬКОГО КОХАННЯ

Либонь, тих слів немає в жодній мові,
Та цілий світ живе у кожнім слові
І плачу я й сміюсь, тремчу і млію,
Та вголос слів тих вимовить не вмію.
Леся Українка

Символіка українського кохання — тема, варта окремого дослідження. Спробуємо лиш оглянути символи-асоціації, символи-епітети українського кохання. Найвиразніше серед асоціативних ознак кохання — це серце. (Про що детально йшлося у першому розділі). Серед інших суттєве значення мають природа загалом та сонце й квіти зокрема.

У піснях, які приписують легендарній поетесі Марусі Чурай, підкреслено дуже тісний зв’язок між Коханням і Сонцем. Наприклад, в одній з них читаємо:

Нема мого миленького, нема мого Сонця,
Ні з ким мені розмовляти, сидя у віконця;
Нема мого миленького, що карії очі, —
Ні з ким мені розмовляти, сидя до півночі 98.

У Миколи Вороного в "Ікарі" знаходимо показовий ряд понять кохання — сонце:

Бо кохаю сонце красне,
Бо кохаю світло ясне, —
їм живу, йому молюся...

У Василя Симоненка в поезії "Любов":

Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.

У багатьох прозових творах зустрічаємо блискучі описи роман­тичної атмосфери переживань і пристрастей, органічно вплетених У мереживо краси природного довкілля.

Михайло Коцюбинський в своєму "Іntermezzо" описує: Я тебе люблю, бо... слухай: з тьми "невідомого" з‘явився я на світ, і перший віддих, і перший рух мій — в темряві матернього лона. І досі той морок наді мною панує — всі ночі, половину мого життя стоїть він між мною й тобою. Його слуги — хмари, гори, темниці — закривають тебе від мене — і всі троє ми знаємо добре, що неминуче настане час, коли я, як сіль у воді, розпущусь в нім навіки. ...Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість — і коли відходиш — я хапаюсь за тебе. Ловлю останній промінь на хмарах, продовжую тебе у вогні, в лампі, у фейерверках, збираю з квіток, з сміху дитини, з очей коханої. Коли ти гаснеш і тікаєш до мене, творю твою подобу, даю наймення їй ідеал і ховаю у серці. І він мені світить" 99.

Квіти — спеціальна тема, що набула не лише любовного забарв­лення, а й носила для кожного з поетів чи письменників, тільки ними визначений неповторний зміст.

Улюблені Лесею Українкою троянди в залежності від настрою міняють колір. Вони можуть бути білі й рожеві, червоні й блакитні. Гра кольорами квітів, можливо, найулюбленіша й у багатьох інших відомих українців. Довкола білої лілії, що її подарувала Ольга Кобилянська Василю Стефанику, розгортається пристрасна дискусія у листуванні. Стефаник пише Кобилянській, що лілію мусив "вбити", бо не розуміє і не приймає білого кольору. Взагалі переконує, що подаровані їй жовті і червоні троянди важливіші — бо такий колір підкреслює і любов, і красу. Рожевий переважає в Пантелеймона Куліша. Жінки у нього завжди пов’язані з рожевими квітами:

"Ви, наші землячки, рожеві квіти наші, темнотою прив’язані, вмиваєтесь Божою росою".
"Мої кохані сестри — мої рожеві квіти.’".

У Михайла Коцюбинського в чернетках до оповідання "В дорозі" знаходимо симпатичний фрагмент опису своєрідної пристрасті природи: "Це була оргія квітів ...і трав, п’яний сон сонця, ...якесь шаленство кольорів, пахощів, форм".

Звичайно, за традицією, в темі любові-кохання домінує червоний колір. Це і фольклор, і пізніші поетичні твори, що стали основою для популярних пісень.

"Два кольори" Дмитра Павличка:

Два кольори, мої два кольори,
Червоне — то любов, а чорне — то журба...

"Червоні маки" Романа Савицького:

Червоні маки — квіти кохання,
 Ясні надії, тихе бажання.
Червоні маки — квіти кохання,
Болючий спомин, тихе ридання...

Українською традицією вважалася також своєрідна, толерантна сороміцька лексика. Історично на публічному рівні в Україні не застосовувалися "відверті" висловлювання про інтимне життя. Той же М. Коцю­бинський, обговорюючи з М. Могилянським переклад свого оповідання на російську, намагається довести, що спеціально дозволив слово "зади", оскільки це виправдано за текстом. "Як ви пригадує­те собі, — пише автор, — в оповіданні "В дорозі" я ніде не вживаю дуже грубих слів, а в останній сцені я зумисне вжив те грубе сло­во... Мені хотілося цим грубим словом ударить читача" 100.

Недаремно у 80-х роках під час активної дискусії стосовно суверенізації України, вигулькнула призабута тема національної, традиційної сороміцької лексики. Було зроблено спробу показати штучність російського "матерного языка" в традиційній українській мові. Молоде покоління журналістів і літературознавців намагалося навіть міфологізувати цю тему, описуючи різноманітні романтичні історії про "розкішницю", "прутня", "перса" тощо. Згадалися тексти Івана Котляревського та Івана Нечуй-Левицького, де описана звична українська лайка. Вона іронічна, комічна, бурлескна, трагічна, навіть нестерпно ненависна й зла, але не статева й брутальна. Проте вже найближчим часом виникає інша тенденція: критика української художньої літератури, що не спромоглася витворити жодного пристойного еротичного чи порнографічного твору. Тому представники альтернативної письменницької генерації вирішили максимально наблизити літера­турну мову до побутової, включно з типовим матерним компонентом. Парадоксально, але попри всі намагання такі твори не змогли оформитись як суспільно сприйнятна течія модерної літератури.

Серед культових слів українського кохання і ніч. У багатьох філософських та літературних роздумах ніч не просто важливіша за день з міркувань виключно сексуальних, вона — серце почуттєвого світу людини. Саме вночі найбільше мріють про день. І сон — це теж думки про день. Коли ми говоримо, що ніч важливіша за день, повинні додавати, що вона почуттєво майже завжди визначає май­бутній день. День — у сенсі життя. Через ніч можна заглянути не просто в день, можна збагнути душу одне одного. Недарма Олександр Олесь знаходить блискучий образ:

Красі твоїй молюсь!
Ночей — очей твоїх боюсь!
Не вірю ночі їх.

(Була в очах твоїх?) Страшить мене пітьма, Хоч папороть сама Цвіте в очах твоїх Ясніше сонць усіх т.
Якщо шукати метафори давньої філософії, то в українській тра­диції, як я її розумію, ніч — це душа, а не тіло... Ніч вимагає, перш За все, почуття, а вже потім — пристрастей.

Загалом, місією української мови була необхідність найвиразніше й наймилозвучніше передати свої думки один одному, а вже потім спілкуватися із суспільством чи світом. Саме тому в ній беззаперечно Домінує багатобарвна стилістика інтимного і неформального спілку­вання, а менш виразно представлена публічна і професійна лексика. Логіка історії зробила українську мову кохання і почуттів набагато важливішою за українську мову політики і науки.

Українське кохання описували та осмислювали,
ідеалізували, тлумачили й критикували
(науково, публіцистично, популярно й поетично):

1 Ярмусь С. Памфіл Данилович Юркевич (1826—1874) та його філософська спадщина//Юркевич П. Д. Твори —Вінніпег, 1979 — С 27-28
2 Чижевський Д. Нариси з історії філософи на Україні — К , 1992 — С 22
3 Петров В. Сковорода дружба з Ковалінським //Філософська і соціологічна думка — 1995 — №5-6 — С 229
4 Сковорода Г. Повне зібрання творів — Т 1-2 — К, 1973
5 Петров В. Вказана праця — С 225
6 Сковорода Г. Вказ пр — Т 2 — С 276-277
7 Петров В. Вказ пр — С 232
8 Сковорода Г. Вказ пр — С 306
9 Там же — С 307
10 Там же — С 422
11 Там же — С 456
12 Там же — С 4
13 Там же — С 312
14 Там же — С 345
15 Там же - С 318
16 Багалій Д. Український мандрівний філософ Григорій Сковорода — К, 1992- С 423
17 Драгоманов М. Шевченко, українофіли і соціалізм Вибране — К , 1991 - С 363
18 Там же — С 364
19 Репнина В. «Я Вас слишком искренно люблю» Повесть, письма Тарасу Шевченко и Шарлю Зйнару — Харьков, 1991
20 Шевченко Т. Твори в 5т —К, 1985 —Т 5 Автобіографія Щоденник Вибрані листи — С 252
21 Репнина В. Указ пр
22 Зайцев Л Життя Тараса Шевченка //Україна молода — 2001 — 8 березня — С 13
23 Шевченко Т. Вказ пр — С 343
24 Там же — С 394
25 Українка Л. Бояриня //Прапор — 1989 — № 9 — С 78
26 Янів В. Нарис до історії української етнопсихології —Мюнхен, 1993 - С 83
27 Єфремов С. Історія українського письменства — Мюнхен, 1989 — Т 1 - С 317
28 Мірчук І. Світогляд українського народу — Прага, 1942 — С 15-16
29 Туринський О. Поза межами болю Син землі Оповідання —К, 1989 — С 13
30 Куліш П. Твори У 2 т - К, 1989 - Т 1 - С 165
31 Винниченко В. Щоденник У 2 т — Едмонтон, Нью-Йорк, 1980 —Т 1 -С 334
32 Рубан В. Берегиня - К, 1992 - С 120-121
33 Турянський О. Вказ пр — С 248
34 Там же — С 315
35 Там же — С 120
36 Петров В Алша й Костомаров — К, 1994 — С 225
37 Врублевська В. Соломія Крушельницька Роман-бюграфія — К , 1979 - С 105
38 Спогади про Івана Франка — К, 1981 — С 90
39 Там же — С 228-229
40 Франко І. Твори У 20 т — К, 1956 - Т 20 - С 582
41 Франко І. Сонети — К , 1984
42 Спогади про Івана Франка — С 89
43 Горак Р. Тричі мені являлася любов — К , 1987 — С 100
44 Вороний М. Поезії Переклади Критика Публіцистика — К , 1996 - С 597
45 Там же — С 590
46 Там же — С 35
47 Куліш М. Твори В 2 т - К, 1990 - Т 2 - С 629
48 Там же — С 628-629
49 Спогади про Михайла Коцюбинського — К , 1989 — С 47
50 Керрик Гарві Американський досвід культурний контекст американського закону і політики телезв’язку — Вашінгтон, 1996 — С 5
51 Винниченко В. Вказ пр — Т 1 — С 41
52 Там же — С 356
53 Там же — С 334
54 Спогади про Михайла Коцюбинського — С 64
55 Чернявський М. Варвари //Український декамерон — К, 1993 - С 323
56 Там же
57 Літературно-науковий вісник — 1919 — Т 73 — Кн 3 — С 242
58 Підмогильний В. Невеличка драма Роман — К, 1991 — С 611
59 Там же — С 610 
60 Підмогильний В. Оповідання Повість Романи — К, 1991 — С 178
61 Козланюк П. Юрко Крук — К, 1957 - С 574
62 Прилюк Д. Кохання не залишу — К , 1980
63 Там же — С З
64 Стельмах М. Твори В 7 т - К, 1984 - Т 7 - С 166
65 Там же — С 158
66 Гримайло Я. Формула кохання — К , 1964 — С 262
67 Гримайло Я. Знайду тебе — К , 1966 — С 61
68 Гончар О. Твори В 7 т — К , 1988 - Т 7 - С 65
69 Там же — С 170
70 Кривенко Д. Принат і принатика — К , 1996 — С 196
71 Вороний М. Вказ пр — С 120
72 Довженко О. Зачарована Десна Україна в огні Щоденник — К, 1995 -С 198-199
73 Теліга О. О краю мій Твори Документи Біографічний нарис — К, 1999 - С 96
74 Там же — С 97
75 Врублевська В. Вказ пр — С 145
76 Григор’єв Г. У старому Києві — К , 1961 — С 217
77 Теліга О. Вказ пр — С 361
78 Петров В. Романи Куліша — К, 1994 — С 142
79 Вовчок М. Оповідання, казки, повість, романи — К, 1983 — С 212
80 Там же — С 224
81 Там же — С 228
82 Там же — С 229
83 Українка Л. Зібрання творів У 12 т — К, 1975 - Т 1 - С 257-258
84 Сімович В. Листування Лесі Українки з Й Маковеєм — Львів, 1938 - С 21
85 Українка Л. Зібрання творів —Т11 Листи (1898-1902) — С 381-382
86 Керн А. Дневник для отдохновения //Керн А Воспоминания о Пушкине М , 1987 - С 167-168
87 Там же — С 352
88 Там же — С 349
89 Там же — С 221
90 Там же — С 285 Тут і далі власний переклад Анни Керн на російську із французької
91 Там же — С 286
92 Там же — С 56
93 Там же — С 39
94 Там же
95 Там же
96 Там же — С 173
97 Там же — С 225
98 Дівчина з легенди Маруся Чурай — К , 1967 — С 13
99 Коцюбинський М. Твори — К, 1988 - Т 2 — С 47
100 Коцюбинський М. Твори В 7 т - К , 1975 — Т 7 — С 76
101 Олесь О. Твори В 2 т — К , 1990 — Т 1 Поетичні твори
Лірика Поза збірками 3 неопублікованого Сатира

До змісту Микола ТОМЕНКО ТЕОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОХАННЯ